Темна нічка гори вкрила, Полонину всю залила, А в ній постать сніжно-біла, — Гуцул Ксеню в ній пізнав. Він дивився в очі карі, Тихо спершись на соснині, І слова палкі любові Він до неї промовляв:
— Гуцулко Ксеню, Я тобі на трембіті Лиш одній в цілім світі Розкажу про любов. Душа страждає, Звук трембіти лунає, А що серце кохає, Бо гаряче, мов жар.
Вже пройшло гаряче літо, Гуцул іншу любив скрито, А гуцулку чорнобриву Він в останню ніч прощав. В Черемоші фали хвилі, Сумували очі карі, Тільки вітер на соснині Сумно пісню вигравав:
— Гуцулко Ксеню, Я тобі на трембіті Лиш одній в цілім світі Розкажу про свій жаль. Душа страждає, Звук трембіти лунає, А що серце кохає, Бо гаряче, мов жар.